“У фільмі немає зайвих слів і музики – все доречно”

"Я плакала щиро. Навіть не так перейнялась долею героїні фільму, як нашої нації в цілому. Шкода, що такий добрий народ постійно топчуть. Хоч півстоліття минуло, а історія йде по колу. Не пощастило нам із сусідами", - каже пенсіонерка Антоніна Загорська. 7 квітня завітала на дні українського кіно в Полтаві. Відбулися в рамках фестивалю "Мазепа-фест". Покази були безкоштовні.

На презентацію стрічки "Жива" приїхала акторка Івано-Франківського театру імені Івана Франка Ольга Комановська, яка зіграла головну героїню.

"Це мій дебют в кіно. Познайомилась із Анною Попович, історію якої показано в стрічці. Вона була зв'язковою УПА і кілька разів дивом залишалась живою. Мала дар провидиці. Вже два роки як її немає. Останніми її словами стало провидіння сильної і могутньої держави Україна. В роль увійшла легко, хоча було дуже складно фізично - сніг, дощ, лютий вітер, гори. Але думала про нашу героїню і про долю народу, тому трималась", - розповіла Ольга Комановська, витираючи сльози.

"Мій дядько загинув якраз у 50-ті роки минулого століття. Сам був в УПА. Тому ця історія зворушила мене, побачи,в як вони виживали і ховались від лютого ворога. Дуже вражений і розчулений", - розповів Микола Кульчинський, директор "Мазепа-фест".

"Жива" - історична драма режисера Тараса Химича. Прем'єра стрічки в Україні відбулась 24 листопада 2016 року. Сценарій основано на реальних подіях. Більша частина зйомок відбувалися у важкодоступному регіоні карпат Ґорґанах. У тих місцях Українська Повстанська Армія діяла до середини 1950-х. Сцену з допитом головних героїв знімали у львівському Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького". Зйомки тривали три роки із перервою під час Революції гідності. Більшість акторів, що зіграли в стрічці епізодичні ролі, зараз служать в АТО. Пісню "Закохані" для фільму спеціально написав Олександр Положинський зі своїм гуртом "Був'є".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Радянського вже немає, російське не потрібно, а наше тільки народжується - художник.

8 квітня на "Мазепа-фест" показали драму "Гніздо горлиці" режисера Тараса Ткаченка.

Фільм розповідає про українську заробітчанку, яка на 2 роки поїхала в Італію. Вдома залишились чоловіка і донька-студентка. Головна героїня завагітніла від заможного працедавця й вирішує повернутися в Україну.

"Фільм вчить пробачати і бути людяним. В нашій країні є добро. Саме тут потрібно прикладати зусилля, будувати щастя. У фільмі немає зайвих слів і музики - все доречно. Українське кіно повинне сформувати внутрішній світ глядача так, щоб нація вибралася з московського болота і поневолюючих стереотипів. Кіно надпотужний регулятор свідомості, яким користуються і добрі, і злі", додав Микола Кульчинський.

"Заробітчани у Європі це актуально. Давно хотіла переглянути цей фільм - і не пошкодувала. Це доказ того, що українська кіноіндустрія розвивається. З'являються молоді режисери і актори. Сюжет поставлений на вищому рівні. Через такі фільми можна виховувати цікавість до вітчизняного кіно", каже 29-річна Ірина Садовникова.

В кінотеатрі на 300 місць не залишилося вільних. Приносили додаткові крісла та дивани.

"Шкода, що у полтавських кінотеатрах зазвичай показують тільки закордонні блокбастери. Всім бракує історій про звичайних людей, їх прості життєві цінності", додала Ірина.

Бюджет фільму 16,5 млн грн. В прокат вийшов у листопаді 2016 року. Його подивилось близько 9 тис. глядачів. За 6 тижнів прокату зібрав 1.36 млн. Отримав нагороду "Найкращий український повнометражний фільм 2016".

"Дні українського кіно" тривали з 7 по 9 квітня. За цей час показали фільм "Жива", "Кирило Кожум'яка", "Гніздо горлиці", "Переломний момент", "Княгиня Ольга". Перший день кінофестивалю організація "Просвіта" присвятила 75-річчю із часу створення УПА.

You may also like...