Авдіївка залишилася без світла, води й тепла

 У діда 65 років стажу, я інвалід труда. Не змогла пролізти в чергу, бо стояли самі молоді. Дідо сьогодні їстиме саму крупу, втирає сльози 65-річна Анна Кравець. 1 лютого о 17:30 виходить з одного із семи наметів на стадіоні "Хімік" в Авдіївці Донецької області. Везе порожні санчата.

 Не маю слів описати ці обстріли, виймає з кишень руки. Останні три дні нема хвилини, щоб було тихо.

 Мы детей на войне родили, каже інженер-технолог 40-річна Анна Юніна. Поряд її подруга 38-річна Тетяна із сином. Приїхали з санчатами по допомогу організації ­ЮНІСЕФ. Волонтер кладе на сани дві коробки з гігієнічними наборами. Там зубні щітки, паста, порошок, мило, мийні засоби. Ми вже виїжджали звідси, а гроші де брати? Тут хоч сух­пай дають. У квартирі сидимо одягнені. Нема і 15 градусів. Без електрики, води. Носили з двору сніг і топили.

Авдіївка залишилася без світла, води й тепла через обстріли бойовиків. Увечері 30 січня снаряди пошкодили електромережу, що живила коксохімічний завод.

На світанку 31 січня бойовики випустили по місту 160 ракет із "Градів".

 Стріляли з Донецька. Чотири установки "Град" били з житлових кварталів із чотирьох різних точок, повідомили у 72-й бригаді Збройних сил, яка захищає місто.

В Авдіївці оголосили надзвичайну ситуацію. Президент Петро Порошенко перервав робочий візит до Німеччини й повернувся в Україну.

У другій половині дня бойовики посилили обстріли. З міста евакуювали 10 тяжкохворих і людей з особливими потребами. Бійці 72-ї бригади віддали мешканцям Авдіївки чотири польові кухні, намети й дрова. Рятувальники розгорнули сім мобільних пунктів обігріву на стадіоні "Хімік". Поряд поставила намет благодійна організація "Карітас".

 Ніч в Авдіївці минула з водою та світлом, розповідає вранці 1 лютого голова військово-цивільної адміністрації Донеччини 54-річний Павло Жебрівський. Температура у тепломережах впала, але працівникам коксохіму вдалось її підняти. Зараз 35 градусів. Вода є, тиску вистачає, щоб підняти її до четвертого поверху. Газ у будинках є. Прибули вісім вантажівок допомоги. Ми готові до різних сценаріїв розвитку подій. Зокрема евакуації. Маємо автобуси, щоб понад 4100 людей вивезти за раз.

Опівдні в місті оголосили режим тиші. О 15:00 Павло Жебрівський сказав, що Росія надала гарантії припинення вогню до 17:00. Ремонтні бригади вийшли на місце розриву електромережі. За кілька хвилин після 16-ї по них почали стріляти бойовики.

 На режим тиші мешканці міста не розраховують. Усі готуються, що знову стане темно і почне бахкати, каже 41-річний Григорій Селещук, керівник гуманітарних проектів "Карітасу". Розмовляємо ввечері 1 лютого. У місті мобільного зв'язку майже немає. Вчора були сильні обстріли. Люди ховалися в укриттях і підвалах. Сьогодні місто ледь жевріє, але живе. Є люди на вулицях, магазини працюють. Атмосфера принишклого очікування на щось гірше. За день повідомили про 20 зруйнованих будинків. Загинули щонайменше четверо мирних жителів.

Ситуація критична. Багатоповерхівки опалюють потужні генератори. Прокачують технічну воду з коксохімічного заводу. Держава завезла для них 25 тонн дизпалива. Але усе висить на волосині. Щодня температура в помешканнях падає. Якщо вчора було 1718 градусів тепла, то сьогодні 14. І падатиме ще. Бо недостатньо просто ганяти у трубах теплу воду. Треба якнайшвидше запустити електрику. Для цього мають припинити обстріли. Водоканал знайшов місце розриву у водогоні. В деякі райони пробуватимуть пускати воду на певні години.

Світла у будинках немає. Воду й харчі в місто завозять гуманітарні організації. "Карітас" роздає пляшкову. Інші організації привезли кілька десятків тисяч літрів у бочках. Люди отримують на руки по 35 літрів. Це залежить від розміру сім'ї. У приватному секторі набирають у свій посуд.

У місті оголосили добровільну евакуацію.

 Влада спрацювала чітко, говорить Григорій Селещук. Три автобуси з дітьми і їхніми батьками виїхали на Святогірськ. Забезпечені житлом і харчами. Планують виїзд іще кількох. Але люди зголошуються неохоче. Сподіваються на краще. Великої хвилі евакуації не буде, доки не почнуть валитися будинки. Бої вже йдуть у передмісті, де приватний сектор.

 Бомбят так же, как в 2014-м. Очень страшно. К нам никогда не прилетало. А вот сейчас прилетело, плаче 40-річна Світлана вранці 2 лютого.

Три роки тому купила будинок в Авдіївці. О 5:25 міна прилетіла до неї в город. Посеред двору метрова яма.

 За сьогодні на Авдіївку прилетіло до 30 мін із боку сєпарів. Глушать чотири дні по повній програмі. Намагалися потрапити в наш блокпост. Але промахнулися, влучили в магазин. Хороший, купляв там свічки для машини, каже розвідник на позивний "Отаман".

У дворі школи, яка слугує і за продуктовий склад, вигулює таксу 14-річний Ілля Устюжанін.

 Ходимо до школи, навіть коли обстріли. Привикли. Газ є. Недавно відключили воду, бо нема електрики, розповідає. Торік із хлопцями грали у футбол. Потім вибух, порох, як туман. Побачили хлопця в крові. Він вижив. Хочу після дев'ятого класу вступити у військовий ліцей імені Богуна. Піду захищати Україну.

1500 школярів і понад півтисячі дошкільнят залишаються в Авдіївці. У місті від 12 до 16 тис. людей.

175 жителів Авдіївки евакуювали. Із них 88 дітей. Їх вивезли в сусідні міста вранці 1 лютого.

150 автобусів готові до евакуації населення Авдіївки, каже радник заступника міністра оборони Василь Будик.За рейс готові вивезти понад 4 тис. осіб.

60 росіян доправили в морги Донецька після боїв в Авдіївці 31 січня.

 Місцевих не рахують, каже заступник командира 72-ї бригади ЗСУ Олександр Самарський. За добу бойовики 11 разів просили перемир'я, яке самі ж порушували за 15 хвилин.

"Це пробна куля Путіна"

 У загострення в Авдіївці є кілька причин, каже заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень 49-річний Василь Яблонський.

 Перша лежить на поверхні наші Збройні сили відвойовують території. Почали торік із промзони, Світлодарської дуги. Помалу забираємо землі, які за Мінськими угодами належать Україні. Тому такої реакції Росії слід було чекати.

По-друге, це пробна куля президента РФ Володимира Путіна. Хоче побачити реакцію світу, насамперед США. Це спроба продемонструвати силу і, до певної міри, крок відчаю. Санкції діють, резервні фонди Росії тануть. Путін "бере всіх на понт". З останніх сил намагається показати, що санкції йому не страшні і він нічого не боїться.

Зараз багато залежить від Сполучених Штатів. Світовим політикам потрібен сигнал з адміністрації президента Дональда Трампа. Тривають перемовини про те, щоб розширити число учасників Мінського процесу, зокрема долучити США.

Утім, є ймовірність, що 1 липня стане неприємною датою для України. Термін дії санкцій спливає наприкінці червня. Консенсусу щодо їх продовження поки що немає. Але в разі скасування санкцій Заходу буде важко пояснити цей крок. Росіяни шукатимуть зачіпки, аби звинуватити нас у порушенні перемир'я. Але українська армія не переходила межі, встановленої Мінськими угодами.

You may also like...